Українці в ПАРЄ: Перші поправки

Член української делегації в ПАРЄ, депутат від “Батьківщини” і колишній журналіст Володимир Ар’єв запропонував доповнити резолюцію двома додатковими положеннями... Проти поправок активно виступав представник Партії регіонів Володимир Пилипенко... Зрештою, всі, здається, залишилися задоволеними...

У четвер, 24 січня, Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) розглянула резолюцію “Стан свободи медіа в Європі”. Документ, до якого було внесено, в тому числі і поправки від українських депутатів, ПАРЄ схвалила. А от для підтримки рекомендацій Комітету міністрів не вистачило голосів. За рекомендації проголосували 52 депутати, проти – 29, утрималися –3. В той час, як за правилами процедури для схвалення рекомендацій їх мають підтримати дві третини депутатів з числа присутніх в залі.

Сама по собі резолюція є свого роду традиційною: Комітет з питань культури, науки, освіти та медіа постійно відстежує стан справ у забезпеченні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод – “Свобода вираження поглядів”. Такого роду доповіді готуються Комітетом досить регулярно: кожні 3-4 роки.

За правилами ПАРЄ, резолюція є скоріше політичним документом, в якому констатується наявність тих чи інших проблем, і можуть міститися заклики, які, водночас, не є обов’язковими до виконання. Що ж до рекомендацій Комітету міністрів, то тут все набагато серйозніше. Схвалені рекомендації є фактично дороговказом для виконавчого органу Ради Європи з вирішення виявлених у резолюції проблем. За виконання рекомендацій Комітет міністрів звітується перед ПАРЄ, а відтак, це означає, що на засіданнях Комітету відповідні питання порушуються регулярно.

Найбільше уваги у схваленій ПАРЄ резолюції присвячено ситуації зі станом свободи ЗМІ в трьох країнах-членах Ради Європи – Азербайджані, Росії та Туреччині, - а також в Білорусі. Можливо саме цим пояснюється той факт, що під час голосування в залі Асамблеї було надзвичайно мало депутатів: делегації Росії та Туреччини відомі тим, що під час занадто чутливих питань намагаються використовувати тактику “відтягнення” якомога більшої кількості своїх колег з зали засідань з тим, щоб зменшити вірогідність несприятливого для них голосування. Хоча, не можна виключати й того, що депутати дійсно мали купу інших справ.

Що ж до України, то у проекті резолюції, підготовленому шведським депутатом Матсом Йоханссоном, згадувалося лише двічі. У пункті 16 Україна була названа однією з країн разом з Вірменією, Азербайджаном, Росією та Туреччиною, яких пропонувалося закликати до виправлення недоліків у медіа-просторі під час останніх виборів, передусім у вигляді незбалансованого висвітлення. Крім того, у пункті 19 щодо України та низки інших країн пропонувалося висловити стурбованість останніми повідомленнями щодо тиску на компанії громадського мовлення.

Член української делегації в ПАРЄ, депутат від “Батьківщини” і колишній журналіст Володимир Ар’єв запропонував доповнити резолюцію двома додатковими положеннями. Його поправки були зареєстровані під номером один та два. Перша пропонувала доповнити текст резолюції такими словами: “Асамблея висловлює свою стурбованість щодо спроб відновити кримінальне переслідування за наклеп в українському законодавстві”. Друга – “Асамблея висловлює свою стурбованість рекордною кількістю порушень проти журналістів в Україні за останні 10 років, особливо під час парламентських виборів 2012 року”. Обидві поправки крім їх автора, від України також підписали два інших представники “Батьківщини” в делегації – Сергій Соболєв та Леся Оробець.

Як розповіли УНІАН джерела в ПАРЄ, розгляд цих поправок ще на засіданні Комітету з питань культури пройшов дещо незвично. У відповідь на запитання щодо того чи згоден він з пора виками, доповідач Йоханссон чи то жартома, чи то всерйоз заявив: “У мене сьогодні гарний настрій, тому підтримую”. Відтак, рішення Комітету було позитивним, а голосування в сесійній залі було вже справою техніки.

Проти поправок активно виступав представник Партії регіонів Володимир Пилипенко. Свою позицію вже після голосування він пояснив УНІАН наступним чином: “Я вважаю, що рівень ПАРЄ настільки високий, що він не допускає для нас можливостей контроверсійні і неперевірені судження вставляти в текст резолюції. Я маю на увазі наприклад питання стосовно того, що Асамблея нібито занепокоєна спробами відродити кримінальну відповідальність за наклеп. Так, ми згодні, була така пропозиція одного з депутатів колишнього скликання парламенту, вона, я би сказав, успішно провалилася, парламент змусив її відкликати, і не останню роль в цьому зіграли самі журналісти і українське суспільство, і більше спроб таких немає. Це питання знято з порядку денного України взагалі. То чому ми зараз повинні говорити на засіданні Асамблеї про спроби, в множині? Я вважаю, що це неправильно”.

Депутат зазначив, що утримався від голосування за проект резолюції, оскільки як юрист виступає за виважений підхід до кожного слова, що міститься в документі. Коментуючи ж обговорення в Комітеті з питань культури, Пилипенко зазначив: “Знаєте, настрій не повинен бути об’єктивним чинником підтримки чи не підтримки пропозиції. Пропозиція повинна бути підтримана, якщо вона обґрунтована, містить перевірені факти, і є певні докази на підтвердження власних суджень. А якщо вони беруться зі стелі, і не були об’єктом дослідження доповідача, я вважаю, що такі пропозиції повинні бути відхилені”.

В ініціаторів поправок позиція дещо інша. “Я дуже рада, що ці поправки набрали більшість, це такий дуже хороший сигнал... Що важливо, в залі під кінець дня не так багато залишалося людей, і я рада кожному хто залишився і підтримав нас”, - заявила УНІАН Леся Оробець. Депутат висловила переконання в тому, що аргументи її “регіонального” колеги про те, що ініціатива про криміналізацію наклепу вже відкинута, не є переконливими. “Я знаю швидкість Партії регіонів і здатність обходити всі парламентські процедури зі спробою прийняти потрібну їм текстовку, я боюся, що це Дамоклів меч, він буде підвішений в нашому суспільстві ще довго”, - сказала вона. А відповідаючи на запитання щодо того, чи не варто було б заявити про такі нагальні проблеми українського медіа-простору, як питання прозорості власників ЗМІ чи спроб відродити цензуру, депутат погодилася, однак пояснила відсутність відповідних поправок пізнім формуванням української делегації в ПАРЄ, яка як відомо, була затверджена в останній можливий день для того, щоб встигнути взяти участь в нинішній сесії – 14 січня.

Певну риску в дискусії підвів голова української делегації в ПАРЄ, депутат від Партії регіонів Іван Попеску. “Звичайно, через внутрішнє протистояння в Україні всі намагаються використовувати міжнародну трибуну, в тому числі трибуну ПАРЄ, її комітетів. Опозиція намагалася це використати. Вони мають право це робити, але форма, в якій вони це роблять, це дуже емоційно та гіперболізовано, коли, наприклад, одна поправка стосується того, чого вже немає, я маю на увазі поправку, якою було запропоновано висловити стурбованість тим, що в Україні є спроби запровадити кримінальну відповідальність за наклеп”, - сказав він.

“Просто не можна виносити тут факти, які не відповідають дійсності. Тому що один раз це пройде, другий раз пройде, а потім до цього не буде довіри. Це як в тій казці, коли хлопчик кричав: “Вовк, вовк!”, все село піднімалося, а коли зрештою прийшов вовк ніхто вже не вірив цьому”, - додав Попеску.

Зрештою, всі, здається, залишилися задоволеними. Депутати від “Батьківщини” – тим, що їм вдалося провести перші поправки, що стосується ситуації в Україні. Депутати від Партії регіонів - тим, що під час майбутніх звітів перед Комітетом з питань культури Асамблеї чесно зможуть сказати, що одне з двох питань вже виконано, оскільки проекту закону про криміналізацію наклепу в українському парламенті не існує. Доповідач Йоханссон – тим, що ПАРЄ схвалила хоча б резолюцію, хоча й не змогла підтримати рекомендації. Але це суцільне задоволення, по суті, нічого не змінить в долі журналістів Європи.

Сергій Воропаєв.

Фото Юрія Пінського.

УНІАН в Google News